Posted in Навчання та розвиток дитини - Виховання дітей

З кожним поколінням, розвиток дитини і виховання дітей стають тоншими процесами. Кожна мама любить своє чадо і від душі бажає, аби крихітка дорослішав в найбільш сприятливому для розвитку дитини середовищі. Батьківський стрес, зриви, гнів часто негативно відбиваються на вихованні і розвитку дитяти.

Мовляв, і так маса неприємностей на роботі, а тут ще і дитя зі своїми дрібницями пристає. Наші діти в цій ситуації повністю беззахисні, а розвиток і виховання дитини відбувається у владі наших емоцій. Не варто забувати, що правильне виховання і розвиток дитини готує грунт для повноцінного формування майбутньої соціальної особи. Наскільки часто ми буваємо чуйні до дитяти, як часто ми робимо його життя щасливим? Один з проявів дійсного кохання і правильного виховання дитини – уміння не лише послухати, але і почути свого малятка. І з розвитком дитини і його дорослішанням, цей важливий навик у нас повинен стає досконало. Молода мама з моменту народження маляти, не особливо замислюючись над питаннями правильного виховання і розвитку дитяти, вже уміє розрізняти інтонації плачу новонародженого, визначаючи його потреби: чи хоче він їсти, проситися на руки або просить поміняти пелюшки. Куди ж зникає це природжене материнське уміння з дорослішанням маляти? Чому питання виховання дитини часто звужені в круг 'що не можна'. З розвитком дитини батьки втрачають цей зв'язок або стають дуже впевнені у тому, що краще знають що потрібне, деколи не звертаючи увагу на всі рухи душі їх чаду, не сильно замислюючись над правилами виховання дитяти. Як же навчитися прислухатися до дітей? Деякі мами, наприклад, з подивом говорять: «Так, якщо я його слухатиму, він взагалі лише з бабусею завжди сидітиме і ніколи в садок не піде». Психолог дитячого центру підкреслює, що послухатися свого дитини – не одне і теж поняття, що і почути його. Почути – означає розгадати дійсне, інколи приховане бажання дитини - показати маляті, що ви його зрозуміли. Одне дитя голосно кричатиме: «Поглянь, які у мене нові іграшки», аби залучити погляд розмовляючих дорослих і не звертає уваги на нього. А інше маля почне бігати і носитися «стрімголов» по кімнаті. Що насправді хоче крихітка – побігати або звернути на себе вашу увагу? Буває так, що одне прохання дитини слідує за іншою і з'являється відчуття, що дитя саме не знає, чого він хоче. Ми йому і книжку, і мультик, і машинку, а він все не втихомирюється, сам заплутавшись, що ж він просив. Вочевидь, що ми хочемо його заспокоїти, а він хоче чогось зовсім іншого. Чого ж хочуть наші діти? І чи багато вони взагалі можуть хотіти?

Загалом, не більше, а по-правді, значно менше, чим дорослі – кохання, уваги, турботи, визнання своєї особи. Часто за поведінкою дітей коштують саме ці потреби. Тому відмовляючи дитяті в проханні, варто сказати, що Ви його почули, зрозуміли що він хоче, чому він цього хоче, але доки не можете йому допомогти. Це і є правильне виховання дитяти. Ще чого варіанти:

«Я знаю, що ти хочеш зараз пограти, але доки я не можу з тобою грати, тому що мені потрібно зробити ось цю роботу. Ми обов'язково пограємо разом перед сном».

«Я знаю, що ти вже зовсім дорослий і можеш сам вирішувати, що надівати, але сьогодні я не можу дозволити тобі піти без шапки, тому, що на вулиці вже холодно. Але ти можеш сам вибрати яку шапочку одягнути».

Ці фрази, звичайно не ідеальний приклад і не зразок, аби їх заучувати. Вирвані із загального контексту вашої розмови з дитям, вони не принесуть бажаної користі. З практики, дитячий психолог констатує, що коли батько намагається навчитися «техніці» виховання дитяти, заучує фрази і слова, то це вийдуть дуже штучно. Діти ж з народження дуже добре відчувають фальш. Інша справа, що у люблячих батьків з'являється установка на бажання завжди зрозуміти дитяти. Тоді фрази знаходяться самі. Зустрівшись з нестандартними проявами в поведінці сина або дочки, такі батьки прагнуть зрозуміти, що саме хоче їх дитя, що лежить в основі бажання саме так поводитися. Взаємодіючи з маленьким створенням, беручи участь в розвитку дитяти, необхідно пам'ятати, що роль батьків у вихованні дитини полягає не лише в задоволенні дитячих потреб: умити, нагодувати, одягнути і погуляти. Люблячі батьки, перш за все, слухають дитини і визнають важливість будь-якого його слова, бажання або переживання. Здавалося б, так дивно, але ж сварка з другом в пісочниці або забута іграшка в садку перевивається дитям також серйозно як, наприклад, отримана нами вимова від начальника або втрата роботи! Відзначимо, що дитяті навіть складніше, оскільки його емоційна сфера працює інакше, ніж в дорослого – маляті складніше перемкнутися від своїх переживань. Адже у нього немає надійного чоловіка або друзів, які вислухають, підтримають і завжди допоможуть. Єдині друзі у вашої крихти – це його мама і папа, пам'ятаєте це завжди, займаючись вихованням і розвитком дитяти.

Якщо ж в спілкуванні з дитям показати, що ви його почули, то віддача не змусить довго чекати. Ви відчуєте як дитя потягнеться до вас, старатиметься все робити правильно - адже у вас з ним повне розуміння. Маля з великим бажанням сідатиме їсти, чистити зуби і прибирати ліжко. Не говорячи вже про його кохання і вдячність вам. На закінчення, хотілося сказати, що б стати хорошим батьком, не досить прочитати багато книг про виховання і розвиток дитяти. Методів і технології багато, а ваш малятко – унікальний, ні коли не забувайте, що він особа!

Успіхів Вам в розумінні і вихованні дитини!

Туры инфо Пермь коммерческая недвижимость пермь